Вапняк – природний камінь, який використовується в будівництві і обробці. На Русі його почали застосовувати з середини XII століття: з білого каменю майстри будували храми, палаци і житлові будинки. В ті часи саме з цієї причини Русь отримала назву білокам’яної держави.
Структура вапняку унікальна, вона має такі властивості:
• пористість;
• морозостійкість;
• довговічність.
Пори у вапняку займають майже третину від загального обсягу мінералу, але переваги натурального каменю не обмежуються тільки цими показниками. Будівельники часто вибирали його через те, що він легко піддається обробці. Його легко можна розпиляти, обточити і надати потрібну форму.
Обробка білого каменю в минулі століття
У XII столітті вапняк добувався найдоступнішим і простим способом – ламкою. Процес складався з декількох етапів:
- 1. За допомогою ломів вилучалися пласти породи.
- 2. Потім в них вбивалися металеві клини, що допомагало розколоти їх на шматки.
- 3. На останньому етапі камінь піднімався на поверхню шахти, і його доставляли до місця будівництва.
Іноді камінь на місці його видобутку розпилювали вручну на плити необхідного розміру. До місця призначення могли відправлятися як готові, так і необроблені плити.
Вапняк застосовували для:
• укладання фундаменту;
• будівництва стін;
• укладання декоративної плитки.
Невеликі шматки мінералу обпікалися, в результаті чого виходило вапно.
Обтісування каменю в місці будівництва також проводилося вручну. Щоб камінь отримав потрібну форму, якась частина сколювалася спеціальним інструментом, а отриманий виріб шліфувався спеціальної чавунної гладилкою, піском або іншими пристосуваннями для шліфування. На цьому етапі майстрами створювалися різні фігурні деталі будови. Різьблення по каменю вимагало від фахівця особливих навичок і досвіду.
Щоб виріб з каменю довше служив, його залишали сушитися під сонцем або в печі.
Видобуток вапняку в наш час
У Росії з ХХ століття вапняк стали добувати за допомогою вибухів. Це швидкий метод, який не позбавлений певних мінусів. Головний його недолік полягає в тому, що під час вибуху вапняк змішується з іншими породами. Пласти білого каменю дуже тонкі, далі йдуть шари глини і мергелю. Під сильним впливом вибухової хвилі все породи змішувалися, що уповільнювало процес видобутку мінералу.
Через складність видобутку знизилася активність використання вапняку в будівельній сфері і декоративній обробці. Також розвиток залізниць, за якими будь-які природні камені доставлялися в усі куточки Росії, зменшив попит. Замість вапняку стали застосовувати граніт, мармур та інші натуральні породи, що видобуваються на Кавказі, Уралі, в Україні. Проте, в XXI столітті видобуток вапняку знову почав відроджуватися.
Застосування вапняку
У майстернях з вапняку виготовляють, в основному, оздоблювальні матеріали. З їх допомогою досвідчені фахівці відновлюють пам’ятники старовини й історичні пам’ятки Росії. Завдяки новітнім технологіям обробки каменю майстри можуть виконувати різьблення будь-якої складності.
В даний час в Росії розробляються нові родовища вапняку. У різних регіонах зустрічаються різні відтінки мінералу. Це може бути білий камінь або мінерал з благородним жовтуватим відтінком. Купити вапняк в Росії можна не тільки вітчизняного, але і зарубіжного виробництва. Затребуваною є порода, привезена з Італії та інших європейських країн.